Злоба й лицемірства прояви огидні
Спровокували до жахливих дій.
Заздрістю й жадібністю керувалися негідні,
Самі піддалися обіймам лукавих змій.
Руйнували долі без жалю,
Граючись ніби без іграшок діти.
Свято вірили у правоту свою,
Ніби мали куди провину подіти.
Вони любили згубну жорстокість
Й проявляти збочені натури у тортурах.
Засліплені образою потребували ласкавість,
Захист й відраду бачили у височезних мурах.
Та немає й не буде вічного матеріалу,
Каміння посипалося під стеблами плющів.
Лячно зробилося без єдиного сховку,
Вийшли шукати названих ворогів.
Ноги миттєво заплуталися у сітях шкідливих павуків,
Більш не втече ні один затятий грішник.
Гіацинти витіснені рощею чагарників,
Більш не вбачить краси обманутий самітник.
Кров стікає по лілеях білих,
Каяття задарнє, коли слова не щирі.
Тіні мерехтять по замкових стінах сірих,
А вогники згасають, коли відвідувачі не милі.
Автор: Юлія Калиновська
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
