На синім неба парашуті
Сідає сонце на гряду.
По серцем даному маршруту
Ланами йду.
До ніг — колосся хвильно лине…
Шумує дзвониками птиць —
І шерсть ячменю соболина,
І шовк пшениць.
Туди, де мрій моїх джерела
Квітчались квітами в саду,
Де вздовж ріки біліють села
І спіють яблука в меду,—
Ланами йду.
А там мої з дитинства друзі.
Я з ними ріс і коні пас,
Ганяв зайчат у кукурудзі…
Я славлю час,
Добу
І час,
Коли пішов звідсіль, по праву,
Учитись — першим у роду!..
В село крізь ниву золотаву
Ланами йду!в
Читайте далі – Як малий Федько бився з великим цапом
