За млином, поблизу гаті,
Де лапаті лопухи,
Грали в піжмурки завзяті,
Метушливі дітлахи.
Раптом Стась гукнув із хащі:
— Киньмо піжмурку нудну
І давайте, хлопці, краще
Будем гратись у війну!
— Я не проти. Нумо гратись! —
Першим вискочив Панас.—
Та агресором назватись
Хто ж погодиться із нас?
Від Андрійка аж до Толі
Перебрали всіх гравців,
Та ніхто в ганебній ролі
Опинитись не схотів.
Нащо Стась уже гарячий —
Забіяка з забіяк,
Буть агресором, одначе,
Не погодився ніяк.
— Нам в цю гру не личить грати! —
Мовив твердо Любомир.
І схвалили всі хлоп’ята:
— Геть війну! Хай буде мир!
Також читайте – Про те, як батько й мати вкладали Гриця спати
