Горе матері – Максим Білоножко

Колискова у хаті, дитинку гойдає
Милая мати, що за біда
Вона сльозу проронить, вже вона знає
Що у подвір’ї за нею лунає журба

Дівчина пішла по одинці до лісу
Сухостій поламати, для тепла у хатину
Та дівчина забула, що, окрім того хмизу
Може зустрітити біду хворобливу

Йшла та збирала, десь гриб підійме
Там яблуко зірве в околицях стигле
Не думала дівчина, що так заведе
До темряв дрімучих, у щось таке хтиве

Вже ніч наступала, аж хмари темніли
Та щось її раптом у ліс потягло
За ноги, за руки, волосся вхопили
В пазурі смерті нещастя втягало

Здирало з дівчини жахіття шматками
Тендітну, невинну, гладенькую шкіру
Але не далась вона з’їстись з кістками
А там же лягти у свою домовину

Вчепившись в життя, по лісу побігла
Біжала так довго, що ноги звело
Не розуміючи навіть, яка вже година
І скільки вже часу до того пройшло

І ось вже виглядають останні дерева
І там, за полями, село її рідне
А там вже чекає її мила хатина
Життя повертається тихе і мирне

Підійшла до подвір‘я, зайшла у будинок
Побачила сина у ліжку свого
А там, за вікном, наречений так тихо
Оплакує милу, вже в могилі давно

Не знала дівчина, скільки в лісі пробігла
Може день, може рік нема її вже
Над сином вона сльозу проронила
«Нехай сторонами біда омине»

Збірка “24.02.2022”