Оголоски революцій минулих
Резонують з ехом репресій
Нам нав‘язують колишні ідеї
Що стали провалом процесів
Нашу волю ламають думками
Що ми браття і сестри, наче родина
Але ж не були ми братами ніколи
Лиш зерном для наживи, у тяжкую хвилину
Катували, вбивали, глушили
Тиснули гасла українських думок
Нам казали, що комуна єдина
А самі вганяли в глухуватий куток
Нам казали про славу народу
Сіючи біль серед нас, геноцид
Та незламні ми виявились
Вірячи в чесність героїв своїх
Стільки терпіли ми гніт, що забули
Як це буває, коли ти у волі
Але ми своє заберем, відвоюєм
Щоб не забути заслуги
У кого руки по локіть у крові
Збірка “24.02.2022”
Читайте далі вірш – Комета
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»