Фуль, син Гора, цар Єгипту,
Покорив усі краї
Від усть Нілу по далекі
Океанськії плаї.
А вертаючи з військами
По пустині пісковій,
Він знайшов оазу гарну
І величний храм у ній.
Гордо він у храм вступає,
Жертву щедрую склада,
К божій вирочні підходить
І ось що проповіда:
«Ти, огнемогуча сило,
Ти, правдивий і святий,
Що бігом своїм ефірним
Повертаєш світ цілий, –
Ти скажи: передо мною
Хто міг так усе і вся
Побороть, по мні хто зможе
Доконать таке, як я?»
Вирочня до нього мовить:
«Перший бог отсе зробив,
Потім слово, а дух третій,
Що тих двох звіка злюбив.
А ти, смертний, геть із храму,
Бо не знаєш часу ти,
Як моргне на тебе фатум –
І ти щезнеш без мети».
Фуль жахнувсь, із храму вийшов,
В пальмовий пішов лісок –
Тут його й убили слуги
І сховали у пісок.
Також читайте легенду Рука Івана Дамаскіна – Іван Франко
