Дихання та зрада

Дай мені нового дихання.
Ні, не треба, я сама візьму
Ти втомилась від мого покликання
Ну нічого, я і це прийму.

Сталеві ґрати й тисяча замків
Тепер мої реалії нестерпні
В мене є сила вбити всіх богів
Й далі пишучи вірші дотепні

Моя свобода – то безцінний скарб,
Нікому його не довірю в світі
Мій спокій – то безцінний стан,
І тепер його не важко встріти

Вчора я сиділа перед зорями,
Вони мені вказали новий шлях.
Наблизились до мене по двоє,
Прошепотіти :” ми забрали страх”.

З кожною отруйною затяжкою,
Вони неначе падали, а я
Була, напевне, вже настільки тяжкою,
Що почула лише лагідні слова.

Ти втратила місяць, рахуючи зорі,
Тепер тобі відома кількість,
Для мене ти – краплина в морі,
Невідоме якесь слово” гідність”.

Гідність, вірність, чесність, теплота.
Все це для тебе невідоме,
Для мене ж це такі слова,
Їх хочеться відчути вже свідомо.

Я йду за зорями в країну див,
Залишаючи тебе позаду,
Ти мене ніколи не цінив,
Я пробачаю цю болючу зраду

Автор: Волансой