Себе полюбити так важко
Весь час з чимось миритись
Буває, що йти вже так тяжко
Хочеться вже не прокинутись
Перегризаючи власні ж ті кості
Рвучи на собі волосся та м‘язи
Відчуєш ком у своїй глотці
За всі ті закривавлені фрази
Видираючи нігті повільно
Відчуєш всі ті болі потужні
Наче друга вдарив ти сильно
Наче брата втопив ти в калюжі
Лиш виколив око іглою
Не бачиш, як друзі поступово зникають
Заслонивши себе за стіною
Всі вчинки люди згадають
Збірка “24.02.2022”
Читайте далі вірш – Ну що, мала… Заплакана? Сідай…
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
