Життя – то буря, після якої завжди приходить тихий штиль

Життя швидке, минає мов секунда
І кожний день я згадую той рік.
Той час, що був для мене таким світлим, теплим, радісним, а став сумним.
Тоді зростала я серед своїх, і чула рідну мову солов’їну, але не зараз бачивши у дзеркалі зовсім іншу людину.
Тепер вона доросла, сильна та незламна, цей час зробив її таким.
Хотіла дружби та підтримки, але отримала лиш біль.
Воно неначе віддзеркалення того, що було в Україні – на рідній та незламній батьківщині.
Там рідні, друзі та близькі, підтримка їх – ціна велика, що дає сили, змогу, все пройти.
Не повертатись до минулого, йти далі, із пристрастю зриваючи зірки.
Слово подяка – це буде замало. Вони – краплиночка роси.
Мандрівникам втамовуючи спрагу, мені ж – дорогу скрізь тернистії ліси.
Я не боюся болю та розчарування, що є уроком для мого життя.
Всі сльози пролиті за ці старання ще з посмішкою пригадаю я.
Все буде добре, світло бачать очі
Чи то зоря, чи посмішка моя.
Не знаю я майбутнього, але з жагою, йду повз шторми, хвилі та моря.
І ще повернуся додому, на крилах снів прилечу знов.
Щоби почути рідну мову, щоб закипіла бурно кров.
І Україна буде вільна, і згинуть наші вороги.
Нехай відновиться життя грайливе, нехай повернуться сини.
І впевнено можу сказати, що тільки слабий піддається знов, адже людина створена для того, аби здобути перемог.
Це не дається просто так, для цього прикладай зусиль.
Буття – дорога довжиною в десятки тисяч, більше, миль.
Сьогодні тиша, завтра знову, накриють сумніви та біль.
Життя – то буря, після якої завжди приходить тихий штиль.

Автор: Олександра