Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів.
І до того став брехливим, мов на старості здурів.
— Що це, — каже, — за охота? Он колись — ото була!
Раз убив я дві жирафи біля нашого села…
— Домоловся, — злиться баба, — зовсім вибився з ума.
Хто ж не знає, що жирафів за сто верст од нас нема? —
А Свирид своє торочить:
— Де ж тепер побачиш їх?
Через те й нема жирафів, що я вистріляв усіх.
Наступна гумореска поета – Жених
