Зелені тіні по душі майнули —
М’якого моху свіжо-чистий тон,
Безжурності глибокої затон,
Одбите у прийдешньому минуле.
Блаженні будьте, уші, що почули
Святого щастя золотий закон!
Воно — в вінку із виноградних грон —
Мене в брудній таверні не минуло.
Прийшло — засяло… Легковійний дар
Безмежності і вільного зітхання
Серед померлих життьових примар!
Холодний вітер на світанні,
Та злото дня на сході вироста…
Блаженні будьте, мовчазні уста!
Читайте далі – До портрета Саксаганського
