За стінами холодна віє ніч;
Огонь то згасне, то засяє знову…
Ах, так давно я чув людськую річ,
Що вже й забув земну, звичайну мову.
А знаєш що? І там, поміж людьми,
Та сама тайна світиться незримо,
Але вони не бачать у пітьмі
Її своїми бідними очима.
Також читайте вірш – Есмеральда
