За счастьем – Вероніка Попова

Я иду все вперед и вперед,
Измеряя шагами и днями.
Дни и ночи иду напролёт,
Чтобы счастье потрогать руками.
Но зачем так идти далеко,
Разобраться ведь можно на месте,
Где душе и сердцу легко,
Там любовь и счастье вместе.
Свой огонь отыскала в себе,
Но иду я все так же быстро,
Я несу его всем по судьбе,
Кому пламя дарю, кому искру.
Нет у счастья предела и мер
И всегда все же хочется больше,
И найдя позитива резерв,
Удовольствие тянешь подольше.

Автор: Вероніка Попова

Читайте далі вірш Вероніки Попової – Шанс

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.