Якого кольору кохання

Віршів, в яких кохання – тема
Рахувати сенсу нуль
Бо у всіх них єдина схема
Про почуття сказати суть.
І всі поети, що писали
Мені здавалися прості
Легкі слова, важкі сигнали
Та все однаково мені.

Вони писали про коханих
Про дітей, тварин, природу
Пейзажі, небо, сонце й воду
Міста, народження й скорботу
Про голоси, казкову вроду
Ти ба, може, і людства вади
Та мені стало цікаво те,
Якого кольору кохання.

Мені відомо про насильство
Про смерть: Ромео і Джульєтту
Чому для багатьох – це сила,
Коли вони обоє вмерли?
Невже кохання є червоним?
Бо лиш спада на думку кров
Червона й палкість, та лиш туга
Читача вражає знов і знов

Якщо любов є до природи
То вона скоріш зелена
Хоча в теперішньому світі
Здається вона сіра й темна.
І ось знову: смерть загралась
То невже кохання вічне?
Кілька людей про це сказали,
І це чомусь стало публічно.

Вода є джерелом блакитним
Можливо, синім, але правда в тому
Що з плином часу ми вбачаєм,
Що й вона потроху сохне.
Й знов я бачу темряви обійми
Густі, кудлаті, неспокійні
Адже вірші тільки про річки,
Бо цунамі – не любов, то кривда.

Так ось тепер мені здається,
Що вічність і кохання – звичка
Що люди забуваються даремно
Без сорому дають присяги міцні.
Краще прийняти факт, і жити далі
Навіщо вірити, брехаючи ще змалку?
Тим паче, це не страшно, знаєш
Кохання – це життя, не маюче ні кольорів, ані порядку.

Автор: Хісман