Я втомлена. Немає сил…

Я втомлена. Немає сил…
Немає сил на те, щоб просто жити.
Виснажена. В очах журба.
Я сенс життя не можу зрозуміти.

Тримаюся з останніх сил,
Але зламатися не маю змоги;
Бо я відповідальна за сім’ю —
Говорить син: Вперед до Перемоги!

Синові я кажу: мій рідний хлопче,
Настане час, — закінчиться війна.
А ти мені у відповідь шепочеш:
Матусю, не зламає нас вона.

Бо духом ми сильні,
Нескорені, несхитні;
Прокинемося скоро ми від сну.
Настане день, — і буде Перемога;
Припинимо і лихо, і війну.

Автор: Софія Арутюнова