Вина, вина, дівчино!
Червоного, як кров!
Най вип’ю за минуле,
За молодість, любов,
За мрії, що погасли
Від холоду життя…
На вічний вип’ю спомин,
На вічне забуття!
Любив я сині очі,
Горнув в обійми світ,
В душі, немов в руїнах,
Все спомином шумить..
З-за сірої опони
Підноситься мара,
Сумна, як в катеринці
Мелодія стара…
І будиться наново
До сили, до життя,
І ломить білі руки,
І молить забуття!
Наступний вірш поета – На мутних хвилях
