Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
Над ним коник зажурився,
По колінця в землю вбився.
Не стій, коню, надо мною,
Бо я вижу щирість твою.
А йди, коню, додомоньку,
Та й розкажеш всю правдоньку.
А як вийде стара мати,
Та й буде тя ся питати:
“Ти, конику вороненький,
Де мій синок молоденький?”
Знайшов собі в царя дочку,
В чистім полі земляночку.
Візьміть, мамо, піску в жменю,
Розсій, розсій по каменю.
Коли той пісочок зійде,
Тоді твій синочок прийде.
Нема, пісочок не сходить,
А синочок не приходить.
Хто народився, той помре,
А після смерті знову народиться.
Не піддавайтеся смутку,
Виконуючи обов’язок.
А щодо обов’язку, знайте,
Немає кращого, як битися
В ім’я релігійних принципів.
Свою землю боронити від ворога.
Віддати життя в бою
і здобути славу героя.
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві козак лежить.
