Вечорами пахнуть матіоли,
Тихо листям липа шелестить.
Я тебе люблю і вже ніколи
У житті не зможу розлюбить.
Назриваю квітів біля хати,
Що розквітли під моїм вікном,
Вийдем, люба, вечір зустрічати
Там, де мріють верби над ставком.
Сядем в човен, нас нестиме хвиля
Аж туди, де луг і сіножать…
Кажуть всі, що скоро в нас весілля,
Ми ж про це ще будемо мовчать.
Вечорами пахнуть матіоли,
Тихо листям липа шелестить.
Я тебе люблю і вже ніколи
У житті не зможу розлюбить.
Також вірш Василя Грінчака – Вже забілів горошок польовий
