Важка торба – Павло Глазовий

В сірій ватянці дідок вліз у електричку.
Під рукою він тримав торбу невеличку.
Почепивши свій багаж на гачок червоний,
Він на лавочку присів, стомлений і сонний
Раптом торба — тільки бух! Впала на підлогу
Поїзд гаркнув і спинивсь. Підняли тривогу
Залізничники кільцем діда оточили.
— Ви,— питають,— на стоп-кран торбу почепили?
Ви ж дорослий чоловік, думали б потроху.
Слава богу, живете в атомну епоху —
Дід підвівся і сказав:
— Що балакать з вами?
Ви ж не бачите отих, що сидять з мішками
А мені прийшли під ніс тикати епоху,
Що вагон вам поламав торбою гороху.

Читайте далі – Врятований циган

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.