В чистім полі возок біжить
Мальований,
На возику козак лежить
Зарубаний.
В правій руці шабля стримить
Каленая,
А по шаблі річка біжить
Кровавая,
Над річкою ворон кряче
Смутнесенько,
Над козаком мати плаче
Ріднесенька.
“Не плач, мати, по дитяті,
Не журися,
Ще я, молод козаченько,
Не скончився.
Збудуй мені світілоньку
Новесеньку,
Без оконець і без дверей –
Темнесеньку:
Мені в двері не ходити
Вже по світу,
А в віконце не глядіти
Вже довіку”.
Читайте далі – Вітер віє, трава шумить
