У синю даль твій шлях біжить,
І йдеш ти рад не рад,
А за тобою плач летить,
Оглянешся назад —
І щось твою зворушить грудь,
Щось спомини несе, —
Вернися в дім, зі мною будь,
Моє ти щастя все.
Та шлях веде угору, в ліс,
Де пустка жде німа,
Туди, де серцем ти приріс,
Вже вороття нема…
Читайте далі – Чому так рожі посумніли
