Ти була для мене цвітом рідних піль,
Снігу білим пухом з верхів моїх гір,
Ти була для мене сумом чорних ріль
І пошумом бору, що шлеться в простір.
Ти була для мене тим співом без слів,
Що в смерк весняний усипляє луги,
Була ти луною далеких огнів
І образом тьмавим моєї нудьги!
Наступний вірш – Твій голос
