Твоє кохання – мов весняний світанок
З якого віє холодом легким
Серце – якесь збіговисько коханок
Хіба ж то є воно таким палким?
Та все ж люблю я твої сіро-сині очі
В яких покірно так тонула в день і в ніч
Я поринаю у свої думки щоночі
Боячись зловити сонний параліч
Я дякую тобі за цінний досвід
Який запам’ятаю точно не на рік
Твоє кохання залишиться світанком
А я закурю десь неподалік.
Автор: Софік
Також читайте вірш – Словосполучення мої
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити на сторінці «Публікація віршів»
