Цурайтеся, Росії, люди,
І чорної, як в москалів душі.
Вони, як ті приблуди,
І стали, нам давно чужі.
Москаль, як лялька вуду,
Живе без волі у житті.
І не відмиється від бруду,
Коли відняв життя святі.
Москаль, кохав просту дівчину,
Яка, загинула за мир,
Кричав: «тебе я не покину»
Та втік, як наказав «кумир»
Цурайтеся‚ Росії, люди,
І чорної, як в москалів душі.
Бо куля влучить вам у груди,
Вони заточуть щей ножі!
Автор: stillaroza
Читайте наступний вірш – Зорі
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»