(9.03.1814 – 10.03.1861)
Тарас Григорович Шевченко народився восени 1814 року 9 березня у селі Моренцях, що на цей час знаходиться у Звенигородському районі Черкаської області. Його предки були звичайними кріпаками у сім’ї генерала-лейтенанта. Даний поміщик мав приблизно 160 тисяч десятин землі, а також в його підпорядкуванні було 50 тисяч підлеглих, тобто кріпаків.
Юність та дитинство
Тарас був не єдиною дитиною в сім’ї. У нього було троє сестер і два брати. Він був третьою дитиною в родині.
1822 року (у віці вісім років) батько відправив Тараса навчатися грамоти у дяка Совгиря. Саме там юний хлопчик познайомився із творами Григорія Сковороди.
Тарас Григорович Шевченко рано залишився сиротою. Мати (Катерина Якимівна Бойко) померла коли йому було лише дев’ять років. Згодом батько вдруге женився на Оксані Терещенко, в котрої було вже своїх троє дітей. Вона не дуже полюбляла дітей свого чоловіка. І як наслідок поводилася з ними жорстоко. А коли маленькому Тарасу виповнилося одинадцять зі світу пішов його татко (Григорій Іванович).
Згодом Тарасу довелося жити у свого вуйка (дядька) Павла. Саме він став опікуном майбутнього поета. З часом Шевченко пішов у найми до дяка Петра Богорського. Ніякої роботи не цурався. Саме в цей час він відчув великий потяг до живопису, тому Тарас вирішив утекти від дяка й почав шукати де б йому найти гарного вчителя, котрий зможе його навчити малярства. Він був у трьох вчителів, котрі не бачили в ньому таланту, постійно знущалися над Тарасом. Проте жодного разу майбутній відомий художник не виявив негативу до своїх вчителів, задля своєї мрії.
Викуп з кріпацтва
В вільний час Тарас дуже любив малювати. І одного разу він перемальовував в саду статуї й там спіткав свого земляка – Івана Сошенка. Художник розгледів талант в юному хлопчику і познакомив його з визначними на той час діячами культур. Саме завдяки цим митцям (Євгену Гребінко, Василю Григоровичу, Олексію Венеціанову, Василю Жуковському) Тараса відпустили на один місяць, щоб він зміг відвідати зал живопису. Саме там комітет даного товариства розглянув малюнки невідомого їм Шевченка та ухвалили його талант.
Звільнити із кріпацтва Тараса було не так уже і легко. За юного хлопця хотіли дуже велику суму, а саме 2500 рублів. На той час це була захмарна ціна. За цю нелегку справу взявся Карл Брюллов. Саме він був не байдужий до майбутнього Шевченка. І ця небайдужість прийшла в той час, коли Брюллов прочитав вірш написаний ще маленьким, нікому невідомим хлопчиком. І щоб здобути гроші, Карл Брюллов навесні 1838 року вирішив намалювати образ Василя Жуковського. Цей портрет був виставлений на лотереї й проданий за великі кошти. То ж 7 травня 1838 року Тарас Шевченко уже був вільний від кріпацтва.
Подорож Україною
Після викупу із кріпацтва Шевченко почав подорожувати Україною. За декілька місяців він встиг побувати в багатьох місцях. Також Тарас відвідав і своє рідне село, де побачився із сестрами й братами, побачив свого дідуся, а також встиг його намалювати.
1940 року вийшов відомий всім збірник під назвою «Кобзар».
Згодом Тарас вирушив далі. І 1846 року влаштувався на роботу в археологічну комісію, де робив саме те, що йому було найбільш до душі. Він змальовував історичні пам’ятки України, а також описував їх.
Саме тоді в цей час Тарас познайомився з Миколою Івановичем Костомаровим (історик, публіцист, письменник). Він переконав Шевченка приєднатися в таємничу політичну організацію – Кирило-Мефодіївське братство. Вони поширювали погляди слов’янського єднання.
У 1948 році поету поталанило відвідати разом з О. Бутаковим наукову експедицію, де вони вивчали й описували Аральське море. Саме тоді Шевченку ніхто не забороняв малювати – і йому від цього було так весело на душі. Шевченко певний час жив на острові Кос-Арал. Проживав він бідно, але в нього було багато часу для себе. І куди краще, ніж жити в казармі. А ще й можна було багато читати, малювати й писати.
Арешти Шевченка
5 квітня 1847 року Тараса було затримано, а також вислано до Петербурга. Арешт був обґрунтований написанням революційних творів.
За деякий час, як закінчилося слідство поет був відправлений на службу в Оренбург звичайним солдатом. Також йому було заборонено займатися тим, що він так полюбляв.
Однак улюблену справу поет покинути не зміг. І тайком від офіцерів він продовжував писати й малювати на клаптиках паперу, котрі випадково було знайдено.
Але були у поета й «друзі», котрі бажали йому всього найгіршого. Саме один такий офіцер таємно подав відомості начальству, що поет жив не в казармі, а також міг займатися улюбленою справою будь-коли. Тому начальство не довго чекаючи провело обшук, де проживав Тарас Григорович.
Майбутній поет був попереджений про майбутнє прибуття начальству, тому він вирішив спалити майже всі свої творіння. Залишив лише найулюбленіші.
Після вищевказаного 1850 року поет був заарештований вдруге і відправлений до Новопетровського укріплення, де він пробув майже сім років. До поета була приставлена охорона, котра не мала права відходити від нього ні на секунду і постійно слідкувати, щоб той не міг ні писати, ні малювати, ні читати. Це були найгірші й найдовші сім років у житті поета. 1957 року після тяжких старань друзі Тараса все-таки отримали дозвіл на його визволення і поет знову здобув волю. Хоть там він пробув не довго. У 1859 році його втретє заарештувати за революційну агітацію.
Поет до останнього перебував під контролем у поліції. Але це не завадило йому створити багато нових творів. Він був до останнього відданий своїй мрії.
1860 року 4 вересня Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Також цього року було випущено нова публікація «Кобзаря».
Смерть та поховання відомого поета
З осені 1860 року самопочуття Шевченка почало різко погіршуватися. Він був хворий на ревматизм, внаслідок чого здобув ще багато інших хвороб, а саме ваду серця, поліартрит, цироз печінки. З кожним днем самопочуття його погіршувалося і 10 березня 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер. Спочатку він був похований в Петербурзі, а згодом був перепохований на Чернечій горі біля Канева, як і вказано було в його заповіті.