Та не дай, господи, нікому,
Як мені тепер, старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.
Он піду я степом-лугом
Та розважу свою тугу.
«Не йди,— кажуть,— з ції хати
Не пускають погуляти».
Шевченко Т. Г.
Друга половина 1848р,
Косарал
Також читайте наступний вірш поета – У бога за дверми лежала сокира
