Символ волі – Іруня

Цей день у лютому став вічним…
Нажаль для кожного із нас.
За неньку Україну і за своє місто, спочили хлопці у лісах.

Прокинулась від сліз, я мами,
Вставай рідненька, в нас біда!
Летять ракети, чутно гради!
Кордоном техніка пішла

І кожний раз був як останній,
Усі в новинах, день і ніч
Ніхто не спав. Усі чекали.
І тільки чули як свистить.

Дивлюсь в вікно, а в небі смуги,
То на Чернігів щось летить,
Бомбили місто, то не люди…
Вони не знають як болить.

Мостів немає, все в крові,
В підвалах гірко плачуть діти.
Їх тато на нулі сидить
Ніхто не знає що робити…

Пониклі люди йдуть по хліб,
він став для них як символ волі,
Бо в ньому ще лишилась крихта, життя без вибухів і болю.

Автор: Іруня