Собі – Ятсан

Моєму тілу 38 років.
Цікаво, скільки прожила моя душа?
Вже пройдено мільйони кроків,
Та чи туди? Мабуть того ніхто не зна.
Сміюся, плачу, і говорю з тінню
Себе хвалю, ненавиджу себе,
Співаю голосно, танцюю без зупино
Від щастя, чи від чого так гребе?
Кохаю віддано, і не прощаю більше,

Мовчу годинами, що аж кадик болить,
У людях розбираюсь все ясніше
Та час від часу голос ще тримтить.
То хто ти є, душа моя крилата?
Мале дитя чи пристаріла пані?
Бо іноді не обійдуться я без мата
Без колискових, з тінню на прощання.

Автор: Ятсан