Ця стежина веде у село,
Де дитинство моє там пройшло.
Там верба похилила гілля,
І видніється хата здаля.
Пролетіли так швидко літа,
Ще недавно дитячий був сміх,
Босоніж я була ще мала,
Ніхто час зупинити не зміг.
Вже батьки посивіли давно,
Відпустили дітей у життя,
Виглядають внуків у вікно,
І стежину, щоб їх привела.
Автор: Тетяна Половина
Також читайте вірш – Бувають дні…
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
