Самотність – Ilona Babiychuk

На дворі знову тепла осінь
І листя падає довкола
А ти ідеш по вулиці самотньо,
Не помічаючи краси навколо,
Не помічаючи, людей, доріг.
І згадуєш, як колись було чудово
ні горя, ні тривог, ні бід.
І стрімко падає сльоза, з її блакитних, згаслих оченят…
Уже не світить сонце, немає іскри у очах
Занурилась у світ тривожний, забувши, де реальність, а де сон…
Не думала вона колись,
що буде йти по вулиці, минаючи усіх.
І вже уста її німі, і світ вже їй не милий
І самотність це не сон,
а страх який ввійшов в реальність.

Автор: Ilona Babiychuk