Пишу тобі листа, кохана.
Бо думаю повинна знати, як важко тут без тебе, в окопі виживати, страждати, думати й гадати!
Не знаю я чого нам ждати.
Що ж буде завтра?
Ми ж солдати!
Повинні крепку волю мати!
Але я так сумую за тобою, за сином, за красунею донькою.
І думка “Як ви там?” не дає мені спокою.
Так хочу я побачить вас, обняти та поцілувати.
Та танків їхніх в ряд запас, не дасть мені спокійно спати.
Я мушу тут за вас, боротись і стояти!
Так хочу знов із вами бути!
Та кілометри болю, нам не дають те щастя волі знов відчути …
Автор: Олександра Семенюк
Наступний вріш нашого читача – Не дай
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
