Люблю вдивлятися в чужі обличчя
придумувати хто з них як живе
ой! цій дівчині посмішка так личить!
а в того у пакунку щось важке,
місто біжить, і дихає, й тупоче
чийсь аромат приємний пролетів,
малий бешкетник він на руки хоче,
а он чуть більший – сам в трамваї сів.
юнак з букетом мнеться і нервує,
вона прийде,чекай! вона прийде,
а дехто вирвався і мами вже не чує,
нічого, з часом, з віком, все дійде.
стареньких двоє із морозивом сидять,
а очі молоді! душа і очі.
вже не біжать, вже не спішать,
смакують і морозиво й життя. Хто так регоче??
то школярі зібрались у зграю
вже щось задумали й земля двигтить
місто живе! на каву? може чаю?
чи можу милу пані пригостить?
підніме настрій і зігріє душу,
широка світла вулиця моя.
я Вас усіх любити просто мушу!
одна в нас Вінниця така, одна!
Автор: Ярош
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
