Прокидаючись зранку на столі його чекала чашка кави,
Тепер все інакше, він робить важливі речі не очікуючи за це слави.
Десь у думках збирає згадки про минуле життя,
Лунає тривога, але не час йти в укриття.
Триває літо, його спека безжалісно нищить усе живе.
Краще так, аніж холод, що стеле вбрання снігове.
День у день він отримує одне завдання — вбивати,
І він виконує наказ, наче не знає, що завтра буде все це запивати.
Кава змінилась на більш міцні напо’ї,
Хоча людей це не цікавить коли вони кричать “Герої!”.
Загалом мало кого цікавлять його проблеми,
Він немає коханої, яка б складала про нього поеми.
Проста людина з не простою долею.
Ця країна повна таких, з сильною волею.
Їх більше не чекає зранку на столі чашка кави,
Усі вони роблять важливі речі й не очікують за це слави.
Автор: Tanya Skripnichenko
Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів» за посиланням
