Кохана єдина! Ми вкупі з тобою
Робили над ділом святим,
Ми вдвох однією журились журбою
І щастям раділи одним;
Зі мною укупі ти працю ділила,
І праця та (знаю це я!)
Була і для тебе однаково мила,
Була вона теж і твоя.
Прийми ж, моя люба, кохана дружино,
Ці щирі од серця пісні.
Як згадку про ті дорогії хвилини,
Про щастя і праці та дні.
І в їх, моє серце, хай буде зарука,
Зарука нехибна для нас,
Що світло душі в нас не згасять ні муки,
Ні темряви й горя цей час…
1885 рік
Також вірш Бориса Грінченка – Своїм братам
