Перше кохання під абрикосою

Ось весно настала
Весною так тепло і затишно
Але, згадую я її..
Своє перше кохання.
Пам‘ятаю як вчора.
Ніжний чоловічий голос,
Який звабив мене.
Його сильні руки,
Швидко впіймали мене.
Все було немов у казці.
Але ця казка не довго тривала.
Вже у чорному одязі я ходила
Не чула більше тей ніжний голос.
Не тримали мене більше, його руки.
Лишились лише спогади.
Вже рік минув, а я сиджу на нашому місці
Де ми вперше зустрілись.
Під абрикосою у ранці
Сонця немає, абрикоса не цвіте.
Як і я не посміхаюсь без тебе, любий мій..