На полях сліз віддзеркалені сльози вогню,
Війна, мов мовчазний клекіт, але гучний, як грім.
Загублені мрії летять, наче вітер в полумʼї,
я не можу допомогти їм, хоча знаю що там не солодко
У серці людини відгомін невгамовного страху.
Братство крові, замішане в павутинні війни..
Де серця рідних хлопців, б’ють в такт важкого металу.
На руїнах надій росте темне невідоме.
В битві за майбутнє, де немає перемоги.
Земля вкрита відбитками страху й ран,
здобутих знову і знову, з новою силою..
Полумʼя війни палить, виганяючи світло…
А тиша промовляє тризну в залишених містах,
Де тіні памʼяті гойдаються на вітрі, там чути молитву яка не стихає.
Дитинство втрачене в берегах забуття,
Здіймемо погляд в небо, де зорі втрачають блиск.
Загублені душі шукають оазис миру,
Але війна, безжальна, як зловісний вирок.
Але можливо, колись, війна стане словом минулого,
Очі матері шукають сина і чекають в нічній безодні
Серце батька розривається від новин, І вітер воєм про життя, що пішло від нас,
У війни пустелях, де сльози стають вічною рікою – муляжем
Автор: Каріна
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
