Одне й те саме – Лия Збарская

Зігрітою рукою обладаю я,
І погляд маю на собі чудовий.
Але не маю я, від того само дня,
Той подих на душі – найбільш мені знайомий.

Там листя жовкне до сих пір,
Але нема нас досі на дорозі.
Насправді – я кохаю, вір-не-вір,
Не хочу підлягати я ніякої тривозі.

І маю я той вечір, той же самий,
І начебто людина не погана, і вибір той свідомий.
Але не маю спокою в собі, як мала я
Той подих на душі – найбільш мені знайомий. 

Автор: Лия Збарская

Наступний вірш нашого читача – З коханими потрібно жить…

Бажаєш опублікувати свій вірш у нас на сайті — читай як це зробити в розділі «Публікація віршів»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись в соц. мережах:
Бібліотека віршів
Додати коментар

Дякуємо!

Тепер редактори знають.