Ти робила розтин на живу,
Грубі руки рани зашивали.
Із очей сльоза – я в темноту
Все що було лиш, залишилось між нами.
Я мовчу, завжди так робив…
В грудях вже і наче не болить!
Все життя в думках тобою жив,
Ти уже не згадуєш про мене.
Тільки біль,біла та палата,
Червоні руки та сухе вино.
Мене для тебе було лиш багато,
Тебе мені … Мовчу!
Автор: Олексій Лебідь
Також читайте – Поема Мазепа. Фіаско
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
