Нещадна війна

Сто чотирнадцята хвиля пітливой війни,
Скільки вже можна йти й іти.
Кожне життя – цінне, як золота,
А кожний ворог, як болота.
Не розуміли, на що вони йшли,
Що вони тут на землі знайшли?
Кожний, що застиг у полі навіки,
Не побачить, як ростуть його діти.
Єдина береза, що зосталась у полі,
Після пожежі, від гармати недолі.
Убогий правитель, що посіяв війну,
Ніколи не побачить більше він сну.
Ніколи не пожалієм ми більше слівця,
Для тих, хто віддав за нас, свої серця.
Герой він єдиний, герой він священний,
Герой України, то захисник рожденний.

Автор: Вероніка Гололобова