Виступав у Київ-граді
Бліц-поет, вершитель «мод»,
Що тримався на естраді
В позі генія! І от…
Відшумів, натяг берета
І шоферу: — Розверни!
До маститого поета
В Голосієво гони!
(Буде він, мовляв, зо мною
Познайомитися рад!)
Ось і дачка під горою,
І троянди, виноград.
Не минуло й три хвилини,
Як почув господар крик:
Гість, виходячи з машини,
Загорлав: — Здоров, старик!!!
Зашарівся наш маститий
(До такого ж бо не звик!).
А зальотник хамовитий:
— Як діла? Кажи, старик!!!
В кабінетному затишку
За плече старого — смик:
— Ти б свою новеньку книжку
Надписав мені, старик!
Усміхнувсь господар хати: —
Є і книга ось моя,
Та… скажіть, кому писати?
Ваше прізвище, ім’я?
В гостя — тіні на обличчі,
Гість нахмурився, як ніч,
Бо старий спитав аж двічі!
(«Присадить» щоб, звісна річ!)
…Як прощався з бардом літнім,
Не горлав: «Бувай, старик!» —
А тихеньким, непомітним
Шугонув у двір і зник!
