Не раз в вечірнюю годину
Я йду поблиз твоєї хати
І чую, як тугою линуть
Звуки вечірньої сонати
В край зоряних світів…
Я чую: ти сама їх граєш,
Як і колись. Чи на наругу?
Чи споминів у них шукаєш,
Чи присипляєш свою тугу —
За сном щасливих днів!?
Наступний вірш – Коби я міг, як тії білі квіти
