Нас у школі учили про різне:
Про найглибші на світі моря,
Про найдальші на світі країни,
Про найвищі вершини гірські…
За науку скажу я спасибі,
Та про гори не все там правдиво,
Бо по світу блукав я чимало
І на різних вершинах бував…
Та не скоро найвищу вершину
Я знайшов, щоб на неї піднятись,
Не під силу вона альпіністам,
І спортсменам її не здолать…
Я тепер підіймаюсь на неї,
А гора – ой яка ж і висока!
А вершина – ой як ще далеко!
І притулків на схилах нема…
Та здолати її я повинен,
Бо лиш з неї всі далі відкриті,
Бо за нею дорога моя!..
Це найвища вершина для мене,
Вище всіх Еверестів і піків –
І ім’я їй – Чернеча гора…*
_____________________
* Гора, на якій поховано Т. Г. Шевченка
Наступний вірш поета – Дніпро
