Тихим шелестом дрібненький дощик
Ішов, змочивши стріхи і поля.
Я так хотів сказати йому досить!
Та чомусь не підібрав слова.
І, неначе ком стояв у горлі,
За тим дощиком пішла сльоза.
Скільки мені мучитись від болю?
Я про любов не все тобі сказав…
Ми разом були такі щасливі,
Чому тебе забрала ця війна?
Від болю втрати ми стаємо вразливі,
На серці залишилась самота…
Автор: Рома Є
Читайте наступний вірш – Поплач
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
