Увійшов мужик у крамницю та й гука до крамаря:
— А подай лиш мені оту баньку з канхветами.
Той і подав. Мужик понюхав-понюхав та:
— Ні, не такі, подай оту!
Той переміняв. Мужик знову, понюхавши, не вподобав.
— Подай он аж оту! — знову гукає. Крамар, уже розсер¬дившись, перемінив і третю. Не донюхався й звідсіль нічого мужик, постановив баньку та й іде з крамниці. Взяло зло кра-маря, що дурно панькався скільки часу, то й кричить на мужика:
— Куди ж ти? А гроші давай!
— За що? — питає мужик.
— А за те, що нюхав,— відказує крамар.
Мужик вернувсь, достав гроші з кишені та й стука об стіл. Постукав, постукав та й сховав. А крамар тоді:
— Нащо ж ти сховав гроші?
— А як же? — відказує той.— Яка купля, така й плата: я понюхав — ти послухав, от і квити.
Також читайте казку Про ввічливого зайця
