Моя рана — зяє болем.
Як би між — небом та землею.
Але не може бути німою,
Вона пташкою літає до морю…
кидається в пориві вітру стогне,
Але летіти далеко не може.
Як квіти, кинуті в море,
Так дивно лежать на просторі,
І дзвін, що — навколо вода.
Автор: Наталія Олегівна
Наступний вірш нашого читача – Зимова любов
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
