Мед та дьоготь – Юлія Собчук

Я наллю чашку чаю з медом із бочки,
В яку кинув ти ложку дьогтю.
Гляну я ненароком, ніби ми не знайомі,
Ти  – отрута у склянці декокту

Ми вогонь і вода, паралельні прямі,
Що ніколи б не мали торкнутись.
Та насправді ми винні у всьому самі,
І атракції хворої – не позбутись.

Виніс вирок мені ти своїми руками
Так безжально, мов лезо по венах.
Ми з тобою були, як Верлен і Рембо,
У віршах ти приходиш до мене.

Голос твій мов батіг, до крові січе
Та лишає по мені шрами
Я чекаю коли афект той пройде
Та завершиться цей біль між нами.

Автор: Юлія Собчук