Не вірю, що серце із м’язів
Адже знаю, що серце то біль.
Ця любов яку звали вічною
В’яже міцні вузли,
Та іноді рве серця на шматки
Одягає на ногу свого ланцюга,
Та тягне до проклятого відчуття наче пса.
Ображайся на мене, як хочеш
Чи презирством убий мене
Все одно люблю твої очі
Твою постать і дотик руки.
Автор: Іванна Кулеба
Читайте далі вірш нашого читача – Груша
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
Для тих, хто бажає опублікувати власні вірші на нашому сайті — читайте як це зробити в розділі «Публікація віршів»
