Люблю я квітку, да котру, не знаю,
Самітно сумую,
І зазираю в чарочки пахущі
Про душу живую.
Квітки вечірнім світом обливає;
Лящить соловейко.
Шукаю серця, що б’ється як в мене.
Так гарно-гарненько.
Лящить і дзвонить в саду соловейко;
Солодко співає,
І нам обом чогось неначе страшно:
Непевне коханнє!
Читайте далі – Любить метелик пишну троянду…
