Квітень – Владислав

Холодний кисень забив всю глотку
В пустому місті панує гамір
Кислотний дощ поглинає море
По сірій стрісі спливає дим
Мої чоботи в багні стікають
З дорожніх знаків сповзає фарба
В моїм поклоні – чванлива слина
На горизонті – ряди дерев
Під мертвим гіллям – зогнилий лист
Шпаків скелет – великий хист
Під птаха свист – гуркіт машин
Сміявся тихо: квітень йшов
Я озирнувсь – мене нема
Уже не буде під дощем
Кастетом в лоб: “Гей, посміхнись!”
Регочу тихо: квітень йшов

Автор: Владислав