Коли закінчиться війна

Життя моє спинилось,
Горло стисли сум і біль.
Мов Небо розлютилось –
лишило без надій.

Довкола стало тихо,
І темно, аж дзвенить
Ніхто не допоможе,
нікому не болить.

Життя тече довкола
і люди десь біжать.
Їм байдуже до того –
їм треба поспішать.

Я теж так біг раніше,
Я вмів наздоганять.
Я думав: щастя в русі –
цим люди дорожать.

А зараз я спинився,
хто нас сюди завів?
І раптом – Помилився! –
умить я зрозумів.

А де моя кохана!?…
Чому я сам тут є!?…
Як сталось, що я втратив
серденько своє?

Немає більше втрати,
Як втратити любов.
Не було б більше щастя –
щоб знов тебе знайшов.

В цю мить страшну, воєнну
я Господа молю
про зустрічі для рідних,
і щирих слів: «люблю».

Автор: Сергій Сенчишин